ЗНО 2020 / Історія України / Стародавня історія та Середньовіччя / Політичний лад та соціально-економічний розвиток Київської Русі

Існування Давньоруської держави як досить цілісного утворення охоплює період з 2-ї пол. IX ст. до 30-х рр. XIII ст. Політична форма - ранньофеодальна монархія з елементами федералізму.

Київський князь зосереджував у своїх руках усю повноту адміністративної, військової, судової влади та спирався в управлінні державою на допомогу найближчого оточення: власного війська (дружини), удільних князів та намісників, які керували окремими містами (градами). Органом самоврядування було народне віче.

За часи свого існування політичний лад Київської Русі трансформувався від дружинної форми державності до централізованої монархії, яка згодом перетворилася на федеративну монархію. Залежність удільних князівств від центру часто обмежувалася сплатою данини і зобов'язанням у разі війни допомагати великому князю, надаючи в його розпорядження власні дружини і народне ополчення. Стосовно територіального устрою Київську Русь називають конфедерацією, співдружністю князів і навіть суперсоюзом.

У IX-X ст. феодальні відносини стали домінантними у соціально-економічному розвитку Київської Русі. У цей час відбувається процес формування привілейованого класу феодалів, до якого відносилися князі та місцеві бояри. Князі, бояри і церква мали право власності на землю. Вони не платили данину і мали низку інших првілеїв. Крім феодалів існували вільні селяни-общинники, вільне міське населення, феодальнозалежності селяни і раби.

Основну масу міського та сільського населення Київської Русі складали люди - феодальнозалежності селяни, що експлуатувалися державою шляхом збору данини. ЇЇ розмір залежав від кількості та якості землі, яка була в розпорядженні селянина. Значну частину населення становили смерди. З розвитком феодальних відносин кількість смердів на Русі зменшувалася, оскільки вони перетворювалися на феодальнозалежних селян - закупів. До категорії повністю безправного населення, фактично рабів, відносили челядь та холопів.

Найбільш поширеними були три форми феодальної ренти: натуральна (оброк), відробіткова та грошова. Серед податків головне місце належало полюддю, церковній десятині та повозу. Розвивалась торгівля та ремесла (залізоробне, гончарне, ювелірне, ткацьке тощо). Зростали міста - гради.

Запам'ятай!

Дружина - збройні загони у Давній Русі, які були постійною військовою силою князя. Дружина брала участь в управлінні князівством і особистим господарством князя. Очолювалася князем. Складалася з двох частин - старшої дружини - бояр - молодшої дружини -ядра княжого війська.
Віче - народні збори у східних слов'ян. До компетенції віча входили питання війни і миру, воно мало право звертатися до влади та позбавляти влади князів, приймало закони, укладало угоди з іншими землями. Часто використовувалося феодальною верхівкою для обмеження князівської влади.
Смерди - селяни на Русі IX-XIV ст. що займалися землеробством. Спочатку були вільними, але у процесі розвитку феодальних відносин поступово втрачали свої права.
Закупи - категорія напіввільних селян у Київської Русі у XI-XII ст. Закупами називали людей, що ставали боржниками через позичання у землевласників зерна для посіву, худоби, ремісничої продукції, тобто ті, що брали "купу". ВІдпрацьовували борг, виконуючи різні феодальні повинності.
Холопи - категорія залежного населення у Давній Русі, яка своїм правовим положенням наближалася до рабів.
Ізгої - Люди, які через певні обставини вибули зі свого звичайного соцального середовища (селяни, що залишили общину, холопи, яких викупили, але вони не мали засобів до існування, збанкрутілі купці тощо).