ЗНО 2020 / Історія України / Стародавня історія та Середньовіччя / Соціально-економічний розвиток українських земель у 2-й пол. XIV - 1-й пол. XVI ст.

Основною галуззю народного господарства залишилось землеробство (перелогове та трипільне), яке переважно розвивалося у західних та північних українських землях, бо вони меншою мірою зазнавали нападів з боку турок і татар. Головними знаряддями праці землеробів були плуг, соха. Як тяглова сила використовувалися коні та воли. Також тривав розвиток городництва, бджільництва, садівництва, як і на попередніх етапах провідна роль залишилась за мисливством та рибальством.

Серед промислів особливо успішними були солеваріння, виробництво дьогтю, смоли. Ремесло розвивалося переважно у містах, при цьому зростала чисельність ремісників за збільшувалась кількість ремісничих спецільностей (понад 200). Ремісники часто об'єднувалися у цехи.

У XVI ст. майже зникає общинне селянське землеволодіння. Заможні феодали починають перетворювати свої землі на фільварки. З появою фільваркового господарства зростає особиста залежність селян від феодала, що поступово набуває характеру кріпацтва. Так, у 20-х рр. XVI ст. було запроваджено обов'язкову панщину два рази на тиждень.

Усе населення України того часу можна поділити на два основні стани: феодали (магнати та шляхта) і селянство. Значна частина земель була зосереджена в руках найбільших землевласників - магнатів. Великим впливом користувалися родини магнатів Острозьких, Чарторийських, Радзівал, Заславських, Потоцьких, Язловецьких тощо.

Шляхта здійснювала на користь великого князя литовського або польського короля певні обов'язки (несли військову службу, брали участь в управлінні державою), за це вона отримувала у спадкове або тимчасове володіння "вотчини" і "помістя". У XVI ст. шляхта стає найвпливовішим соціальним станом. Серед селян виокремлювали чиншових (були особисто вільними та сплачували грошову нету - чинш), тяглових (вели господарство на землях феодалів), службових (обслуга феодала).

Міське населення України намагалося вийти з-під контролю державних урядовців та феодалів, запровадити самоврядування, з метою забеспечення кращих умов для розвитку ремесла і торгівлі. Держава також була заціквленя в розвитку ремесла і торгівлі, для того щоб отримувати більші прибутки від міст. Тому державна влада починає видавати окремим містам грамоти на магдебурзьке право, ща надавало їм самоврядування. Невпинний розвиток ремесла і торгівлі сприяв розшаруванню населення міст. Починає виокремлюватися міська аристократія (пітриціат): найбагатші купці, цехові ремісники, лихварі. Друга група - ьюргерство, належало до заможного мішанства: середні купці, дрібні торговці. Третя група - міська біднота (плебес): наймити, позацехові ремісники, підмайстри.

Торгівля поділялася на зовнішню та внутрішню. Основною формою внутрішньої торгівлі були ярмарки, що проводилися кілька разів на рік і збирали купців з різних регіонів України. Ярмарки відбувались у Києві, Луцьку, Львові, Острозі, Кам'янці тощо. Головними партнерами у зовнішній торгівлі виступали Московія, Англія, Нідерланди, Шотладнія.

Дати!

  • 1339 р. - магдебурзьке право отримує м. Санок.
  • 1505 р. - заборона селянам залишати наділи без згоди пана.

Запам'ятай!

Фільварок - багатогалузевий господарчий комплекс, що грунтувався на щотижневій праці селян-кріпаків і був орієнтований на товарно-грошові відносини.
Шляхта - привілейований соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві та Русі у XIV - XVIII ст., східноєвропейський варіант лицарства. Феодали, які несли військову службу.